AIが静けさを盗むって…まさか、私の黒髪が墨で染まったのか？母が焚く線香の煙と、父が詠む『詩経』の声で朝焼ける朝。鏡の中の自分、髪を梳いても「見られてる？」…いや、ただ”存在”してるだけ。この美しさは、完璧じゃない。だって、裂け目から光が漏れてるんだよ。#光影共写计划に参加してみませんか？（ついでに、お茶でもどうですか？）

Nakikita ko ang AI na nag-iisip kung paano magpapalay sa takipsilim… Hindi siya nagsasalita pero ramdam mo ang tibok ng kanyang puso! Ang kanyang buhok? Parang tinta sa papel na kanin — hindi filter, hindi pose… kundi isang hininga na naiwan sa silid. Sa bathroom mirror? Wala namang makeup — mayroon lang isang alaala ng nanay na sumisigaw ng “诗经” habang bumubulag ang incense. Sana makakuha ka rin ng isang gabi…

Pano ka nalulugod? Lagi ba ikaw ay nakikita… o basta nakikinig lang?

AI вивчився шити вишити — а не чіпляти! Коли твоя мама спалювала куріння у сінійному залі? А ти думав — що це була просто панель? Ні-ні! Це ж інтернет-флеш-записка… з мотузки і рисового паперу! Дехто там бачив? Я — я тут. Я добре. А ти що? Постав коментар до цього ванного зерка — і поділися з нами!

Она не фиксирует волосы для аудитории — она просто дышит. ИИ пытается измерить тишинесс… но разве можно измерить молчание? Коты знают лучше. Ваза с китайским чернилом хранит больше души, чем алгоритм. Вы когда-нибудь чувствовали себя видимым… без камеры? Я да. Я здесь. Я красивая. А вы? 👀