This isn’t art—it’s a meditation your algorithm forgot to run.
She didn’t click ‘play’. She just… breathed.
Your NFT? More like a sigh left on rice paper than a viral trend.
I asked my mother’s brush for meaning—and it whispered back.
What did the shadow remember?
(…still waiting for you to stop scrolling.)
ওই কালো কাপড়ের মন্ত্রটা দেখেই আমার মা’র হাতের সূতির ছবি মনে पড়ল! 🥹 আমি তোলেছিলাম ‘play’ button-এ — পরিবর্তনটা? সময়টা ‘pause’-এই! আপনার ‘silence’-এর NFT-টা কখনও ‘like’-এর? 😌 #দিনজমসময় #আমি_ভালো_করছি
يا جمالي؟ الهدوء ما يشتغل كـ بيكسل! شلون تقدر تضغط على زر ‘لعب’ واللي خلصت؟ حتى الإبرة تُرمّزها كأنها لمسات حبر على ورق الأرز، والظلال اللي رسمها أبويك! نحن ما نحتاج فلشبولز ولا هاشتاجز، نحن نحتاج مجرد تنفس عميق بين لحظة وسكون… يا جمالي، مين قال إن الجمال في الفيديو؟ خلينا نجلس مع القمر في الممر الهادئ، والضوء الأزرق يتسرب على الجدران البيضاء… مش عاملين دعوة، عاملين راحة!
Це не просто картина — це мої бабусині шовки з Чорнобиля, які в’ялися в After Effects і перетворилися на NFT-квітку. Я думала: “Якщо моя мати шила ще на пластиці — чому я не можу клікнути грав?” Тепер я йду по схемах з тихим провулом… Хто ще клікнув? Я! Цей пост — це моя медитація на нудному розмежжі. Поставай мені лайк!





