The Quiet Power of Presence: A Visual Artist’s Reflection on Beauty, Identity, and the Unseen Self

El poder del no mostrarse

¡Qué chulo que la belleza ya no tenga que gritar para existir! 🤫

Yo también me quedé helado viendo esa imagen de Muruoxin… como si una pintura dinástica se hubiera colado en el metro de Nueva York.

¿Sabes qué es más rebelde que un selfie en TikTok? No hacerlo. 😎

En vez de ‘muestra más’, mejor: ‘ocúltate con propósito’. Porque a veces el verdadero acto de resistencia es no ser vista… por la algorítmica.

¿Vosotros también sentís eso cuando miráis algo tan tranquilo… y os reconoce? 💬

#Presencia #BellezaSilenciosa #NoEsVisiblePeroExiste

The Quiet Rebellion

I stood in my studio last Tuesday, staring at my camera facing away from me — because sometimes the most powerful image isn’t of you… it’s around you.

Muruoxin’s work? Not about showing skin. It’s about showing soul through sheer fabric and silence.

We’re told ‘be bold!’ But what if hiding is the real act of defiance?

Like when your inner monologue says: ‘I’m here,’ but your body says: ‘I’m not performing.’

That’s not passive — that’s poetry. And honestly? I’d rather be a ghost in someone else’s dream than a meme in their feed.

So next time you scroll past something quiet… pause. Did it move you? Or did it just exist?

You know what? That might be the point.

👉 Drop a 🖤 if your soul felt seen today. Let’s make silence go viral.

침묵은 최강의 콘텐츠

진짜 보여주는 게 아니라, 보이지 않는 걸 보여주는 게 더 강력하다고?

마치 내가 인스타에 ‘숨기기’ 버튼 누른 것처럼, Muruoxin 씨는 오히려 ‘안 보이게’ 해서 우리 마음 깊은 곳을 스쳐간다.

존재 자체가 예술인가?

비 오는 지하철 플랫폼에서, 한 여자가 빗방울로 뒤덮인 유리에 비친 그림자. 누군가의 눈에선 ‘그림 같았다’ 내 눈엔 ‘아… 나도 저렇게 살 수 있겠구나’였다.

당신의 성실함은 이미 충분해요

“더 보여줘” 하던 세상에서, 조용히 서 있는 게 오히려 저항일 수 있다. 내가 아름답다고 말할 필요 없어. 내가 숨기고 싶어도 안 되는 건, 너희들이 내 존재를 못 알아봐서야지.

당신도 그림자 속에서 자신을 발견했나요? 댓글 남기면 밤새 감상할 거예요 😏

Молчание — сила

Я стою на балконе в Москве и не вижу себя в зеркале… но чувствую.

Когда кто-то говорит: «Покажи лицо!», я думаю: а что если я просто хочу быть?

Вот она — настоящая красота: не выставленная на показ, а живущая в тишине между нотами.

Такой же молчаливый революционер как Муроцзин — только без костюмов и поз. Просто стоять.

Иногда скрываться — это тоже форма власти.

Вы когда-нибудь чувствовали себя красивой… просто потому что были?

Комментарии подождут… пока вы не увидите себя в отражении дождя.

Коли ти не виглядаєш як Танська ліхтар? А ти думав, що це не про макет із Білібілі? Це про те, як ти сидиш у сніговому дворі з фонарём і думаєш: «А чому я не можу просто бути?»

Моя мама з Китаю говорила: «Якщо хочеш бути бачимо — не роби позу». А твоя арт-директорка з Києва відповіла: «Тоже… натягни швидку».

Тоже… ми всі ходили на станціїю за кадром — без камери. Без маски. Без лайку.

Ваша мама у Львові тепер каже: «А де мої китайські фонарі?»

Коментарний зал розпочинається! Хто ще забув про свою присутність?