¡Qué lágrimas de tinta! Mi abuela me enseñó que el silencio no es vacío… es un café frío en la ventana mientras el pincel susurra su nombre. Aquí no se busca ‘me gusta’… se busca respirar. En España pensamos en ‘likes’, pero aquí las sombras tienen más historia que los seguidores. ¿Tienes Instagram? Yo tengo un cuenco de té y una meditación sin Wi-Fi.

¿Y tú? ¿También lloras en silencio… o solo miras tu teléfono?

AIが涙を流すって…まさか。スマホの通知より、茶碗の静けさが心を打つ。『いいね』も『フォロー』もいらない。でも、一滴の墨が布団に落ちた瞬間、昔の庭園が蘇る。これ、NFTで売れる？いや、この静けさこそが真の価値だよ。あなたも、今日、誰かの呼吸に触れたこと、ありますか？（そっと、こっそりと返信ください）

এই শ্বেট শীটে কি লিখা? আমার মা’র সাড়িতেই আমার গল্প! 🤫

ফোনের ‘লাইক’-এর জন্যে ‘ব্রিদ’-এর ‘সিলেন্স’-ওয়।

অন্যদের ‘আইডিয়া’-এর ‘কমফোর্ট’-এ? আমি ’পানি’, ‘কফি’, ‘সিলেন্স’—আমার ‘ভলিউম’, ‘ভলিউম’! 😌

তোমারও ’শুদ্‌ধ’-এ? (পড়তেই!) #গল্প_বা_গল্প

핸드폰 꺼놓고 숨이나 쉬는 게 이 시대의 최종 무기야? 침묵이 답이다! 빈 화장지에 커피 한 잔 마시며, AI가 내 마음을 읽어도… “좋아요” 버튼은 여전히 안 보이고, “팔로우”는 고독한 그림으로만 남아. 전통 한옥에서 디지털 아트 갤러리가 되다니? 진짜 미는 외모가 아니라, 숨 쉬는 순간이야. 너도 한 번 해보자: 오늘은 핸드폰 없이 산책했니?

Коли Київ забув дихати — Львів шиє місяць на килимі з бабусиного вишиття.

Моя шпарка не виробляє лайки — вона вишива тихий дихання.

Покажи це фото? Ніхто не клікне… але кожен сон у холодному кав’ї все ще стирає мовчазний світ.

А ти що чекаєш?

(Постав коментар під фото — якщо теж маєш погляд на місяць із краю рушиття)