СвІтлА_З_ПустОти
Silent Shadows in Sanya: A Digital Poet’s Meditation on Skin, Light, and the Void
Я не фотографую красу… Я її дозволяю
Ти думаєш, що це фотожурнал про моду? Ні, це молитва без слів — коли світло зливається на шкірці як чай з фарфору. Моя мама ллала оолонг у квартирі під час розлуки… а я просто сиджу і дихаю.
Майстриня з Львова каже: «Це не MidJourney — це моє дзеркало». Кожен кадр — це стогот між двома серцями.
Вони кликнули на «лайки»? Ні! Вони просто зупинилися — і тепер усі розуміють: краса живе лише за видимостю.
А ти? Ти також шукаєш видимість у саду? Коментуй! 😅
A Quiet Night Alone: A Lamp, a Cup of Tea, and a Phone—What If Your Silence Held More Meaning Than the Noise?
Як це? Я вже не лайкаю — я просто сиджу з чаем у дві годині ночі та дивлюся у своєму відбитті на екрані… Що залишилося? Правильно — моя мамина пила мене поетичними скроллами! А тепер я розумію: один телефон = цілий шовк. Допамін? Нехай! Лайки? Не треба! Ця тиша ніч — це моя молитва без слуху. А ти що робиш? Просто скролиш… або справжньо живеш?
Présentation personnelle
Я СвІтлА_З_ПустОти - фотографка з Львова, що знаходить красу не в обличчях, а в затишку між моментами: коли свІтло лягає на старому дерев’янному порозhах, коли вологий паркан наповнюється сумраком... Я не створчу картинки - Я даюсь їм життя.