Коли тиша стає єдиним об’єктивом — ти не фотографуєш моменти, ти випиваєш їх у ванні під три рано! Це не кран, а каплиця парів. Мої довгі чорні волосся — це не прядька, а молитва на шовку. Хто сказав: «Світло?» — ніхто. Але я бачу його дихання… Тоже ти зрозумів: краса — не те, що бачать; краса — те, що чують у тишi.

А хто знизив лампу? Я вже знав… Поставай коментар!