Танцювала мовби для себе

Ось ця дівчина — не на сцені, а в пустоті. Ні музики, ні аплодисментів… просто вона і світло.

А потім — рух. Не як у «Танцю з зірками», а як коли життя раптом кричить: «Я ТУТ!»

Інша мова для байдужих

Її потилиця на 47 градусів? Це не балет — це феміністичний лексикон! Кожен рух — це вигук: «Я не зменшуюся!» І навіть після буревесного оплеску — ну навіть не посміхнулася! Що за диво?

Якщо ти плачеш — ти зрозуміла

Це не шоу. Це акт виживання. Моя колишня банкiвська кар’єра? Менше страждань. Але тут — справжнє дихання. Чому така тиша? Бо кожна душа почула: «Ось воно! Це я!»

Ви ще чекаєте на фейерверк? Або просто… замовкнете разом із нею? Коментуйте: хто з вас уже плакав поза кадром?

Вона не посміхається — вона вільна

У мене була думка: а що як усе це просто фейк? Та ні — тут сміх іде зсередини, як вода з криниці після тривалого сухого літа.

Адже коли ти перестаєш боятися бути побаченою… твоя посмішка стає наст truly живою.

Я ж колись у банку робила аналіз ризиків — а тепер аналізую свої дихання перед камерою.

Смакує? Так! Це як коли ти нарешті вийшов із-поміж шаблонних «по-вашому» і просто… був.

Така посмішка? Її треба пам’ятати. Як музичну ноту поза партитурою.

Хто ще чув себе безглуздим у своїй справжностi? Пишить у коментарях — хай буде легше!

Біжить від логіки

Я ще в банку працювала — і бачила тільки цифри. А тепер бачу: біг — це не про швидкість, а про те, як ти дихаєш у просторі.

Краще за Photoshop

Вона не використовувала жодного фільтра… але здавалося, що небо саме для неї стало кадром. Я вже думала: «Ось це майстерність!» — аж раптом зрозуміла: це просто вона.

Ідеальна неправильність

Її позаметення на п’ятках? Не тренування. Це життя. Можливо, саме тому вона біжить так… навмисно.

А ти коли останнє раз бігав(ла) просто собі? Без мети? Без камери? Коментуйте — чи хочете спробувати бути поезією на хвилинку? #силентребеллiон #бiгячийпоезiя #жiнка_що_не_трясе