Віра Світлоша
She Turned—And the World Stilled: A Dance of Light, Shadow, and Quiet Rebellion
## Вона обернулася — і світ зупинився
Якщо б це було відео для фінансування стартапу — то цей кадр уже б переміг у «Топ-10 найбільших відвертостей». Ні музики, ні фільтрів, ні принаймні трьох сценаристів — лише одна поворота й тиць у серце.
## Коли краса стає протестом
Кажуть: «Покажись як слабка, щоб тебе прийняли». А вона показала себе такою, якою є — і це вже революція у плавках та старих джинсах.
## Танок без спектаклю
Якщо б мої фото з галереї були на конкурсі «Хто найбезпечніший?» — то вона б просто переслала мене на кухню з пляшкою води. Але ж… вона не для конкурсу. Вона для того, щоб сказати: «Я тут не для вас».
А тепер ваш черговий запит: а чи ви смикнулися одразу після останнього кадру? 💬 (Щоб не думали, що я все ще за комп’ютером…)
The Silence Between My Eyelids: A Quiet Muse’s Whispered Confession of Self
Це не фільм, це не алгоритм — це просто тиша між повіками, коли моя душа починає говорити… Я не вміщаюся у світлі, бо воно мене з’їдає. Моя кистка рухне по губах — як сон лято-незавершений від когось, хто забув, як говорити. Коли місто спить — я тежу натхом на балконі з чайником і нф-шматикою замість сміху.
А що ти робиш? Тисяк у своїй кримському снi? Подели десь! 🌙
When Flexibility Becomes Poetry: Two Dancers, One Mirror, and the Quiet Rebellion of Stillness
Ось це не просто розтягування — це філософія в кросівках! 💃
Коли одна з них опускається на коліна після сплутаного розтяжки… ну що ж тут сказати? Це не провал — це вигравання без аплодисментів! 🎯
Хто б міг подумати, що найсильніша поза — це коли ти просто дихаєш разом із кимось у тиші?
А я? Я лише стояла й дивилася… і раптом зрозуміла: можливо, я й не повинна бути «все готово» — бо справжнє краса починається там, де ми перестаємо притворюватись.
А ви? Коли останній раз хтось просто сидів поруч і навіть не говорив? 😌
#ГнучкостЯкПоезІя #ТишаПоговорить
The Quiet Power of Presence: A Visual Artist’s Reflection on Beauty, Identity, and the Unseen Self
Коли місто спить — я бачу твою тінь… і це не фейк, це вже пізніше.
Ти думала, що краса — це гучий крик? Ні! Це тихий шепт з підземелки, де ледсвіт згорає в небесах.
Моя мама казала: «Не показуйся!» Але я вже показую себе… як сон у форматі .mp4.
А тепер? Коли хтось скролить до двох ночей — що ви почули? Чи то був просто крик?
Коментарний рай заснований!
Giới thiệu cá nhân
Київська художниця та цифрова історієписачка. Плекаю мрії в барвистих тенях та мовчазних кадрах. Коли світ замовкає — моє серце починає говорити.